Библия - Обещанное Восстановление

Четвертая книга Царств

Глава 4

1 Жена одного ученика пророков кричала Елисею: — Твой слуга, мой муж, умер, и ты знаешь, что он чтил Господа. А теперь его заимодавец пришел, чтобы забрать обоих моих мальчиков в рабство.

2 Елисей ответил ей: — Как мне помочь тебе? Скажи мне, что у тебя есть дома? — У твоей служанки ничего нет, — сказала она, — лишь горшок масла.

3 Елисей сказал ей: — Ступай и попроси у соседей пустые сосуды, да набери их побольше.

4 Потом войди и запри за собой и за сыновьями дверь. Наливай масло в сосуды и, наполнив сосуд, отставляй в сторону.

5 Она пошла и заперла дверь за собой и сыновьями. Они подносили ей сосуды, а она наливала.

6 Когда все сосуды наполнились, она сказала сыну: — Дай мне еще один. Но он ответил: — Ни одного сосуда больше нет. И масло перестало течь.

7 Она пошла и рассказала Божьему человеку, а он сказал: — Пойди, продай масло и расплатись с долгами, а на то, что останется, ты с сыновьями сможешь жить.

8 Однажды Елисей отправился в Шунем. Там жила одна богатая женщина, которая уговорила его остаться поесть. И всякий раз, проходя мимо, он останавливался там поесть.

9 Она сказала мужу: — Я знаю, что человек, который часто заходит к нам, — святой Божий человек.

10 Давай сделаем на крыше маленькую комнату и поставим туда постель, стол, стул и светильник для него. Тогда он сможет останавливаться там всякий раз, когда будет заходить к нам.

11 Однажды, когда Елисей пришел туда, он поднялся в комнату и лег.

12 Потом сказал своему слуге Гиезию: — Позови эту шунамитянку. Он позвал ее, и она пришла к нему.

13 Елисей сказал ему: — Скажи ей: «Ты так хлопотала ради нас. Что для тебя сделать? Может, замолвить о тебе слово перед царем или начальником войска?» Она ответила: — Я живу среди своего народа.

14 — Что же сделать для нее? — спросил Елисей. Гиезий сказал: — Да вот, сына у нее нет, а муж уже стар.

15 Тогда Елисей сказал: — Позови ее. Он позвал ее, и она встала в дверях.

16 — Примерно в это время в следующем году, — сказал Елисей, — ты будешь держать на руках сына. — Нет, мой господин, — возразила она, — не обманывай свою служанку, Божий человек!

17 Но вот, эта женщина забеременела, и в следующем году, примерно в это время, родила сына, как и сказал ей Елисей.

18 Ребенок подрос. Однажды он вышел к отцу, который был со жнецами.

19 — Моя голова! Моя голова! — сказал он отцу. Отец велел слуге: — Отнеси его к матери.

20 Слуга поднял его и отнес к матери. Ребенок сидел у нее на коленях до полудня, а потом умер.

21 Она поднялась и положила его на постель Божьего человека, заперла дверь и вышла.

22 Затем она позвала мужа и сказала: — Прошу, пошли мне одного из слуг и осла, чтобы мне быстро съездить к Божьему человеку и вернуться.

23 — Зачем ходить к нему сегодня? — спросил он. — Сегодня же не праздник Новолуния, не суббота. — Все будет хорошо, — ответила она.

24 Она оседлала осла и сказала слуге: — Веди. Не останавливайся, пока не скажу.

25 Она отправилась в путь и пришла к Божьему человеку на гору Кармил. Увидев ее издалека, Божий человек сказал своему слуге Гиезию: — Смотри! Это шунамитянка!

26 Беги ей навстречу и спроси ее: «Здорова ли ты? Здоров ли твой муж? Здоров ли твой ребенок?» — Здоровы, — сказала она.

27 Когда же она пришла к Божьему человеку на гору, она обняла его ноги. Гиезий подошел, чтобы оттолкнуть ее, но Божий человек сказал: — Оставь ее! Она в большом горе, но Господь утаил это от меня и не сказал мне.

28 — Разве я просила тебя о сыне, мой господин? — сказала она. — Разве я не говорила тебе: «Не буди во мне надежду?»

29 Елисей сказал Гиезию: — Заправь полы плаща под пояс, возьми в руку мой посох и беги. Если встретишь кого, не приветствуй, и если кто будет приветствовать тебя, не отвечай. Положи мой посох мальчику на лицо.

30 Но мать ребенка сказала: — Верно, как и то, что жив Господь и жив ты сам, — я не отстану от тебя. Тогда он поднялся и пошел за ней.

31 Гиезий шел впереди их и положил посох мальчику на лицо, но в ответ не раздалось ни звука. Гиезий вернулся навстречу Елисею и сказал ему: — Мальчик не пробудился.

32 Когда Елисей пришел в дом, мальчик лежал мертвым на его постели.

33 Он вошел, запер за собой дверь и помолился Господу.

34 После этого он поднялся на постель и лег на мальчика — рот ко рту, глаза к глазам, руки к рукам. Когда он простерся над ним, тело мальчика согрелось.

35 Елисей отвернулся, походил по комнате взад и вперед и, поднявшись на постель, простерся над ним еще раз. Мальчик семь раз чихнул и открыл глаза.

36 Елисей позвал Гиезия и сказал: — Позови шунамитянку. И тот сделал это. Когда она пришла, он сказал: — Возьми своего сына.

37 Она вошла, упала ему в ноги и поклонилась до земли. Затем она взяла сына и вышла.

38 Елисей же вернулся в Гилгал. В той области тогда был голод. Когда ученики пророков встретили его, он сказал слуге: — Поставь большой котел и свари для этих людей похлебки.

39 Один из них вышел в поле собирать овощи и нашел дикие огурцы. Он набрал полную одежду диких плодов с него и, когда вернулся, накрошил их в котел с похлебкой, хотя никто не знал, что это такое.

40 Похлебку разлили для людей, но начав есть, они закричали: — Божий человек, в котле смерть! — и не стали есть похлебку.

41 Елисей сказал: — Принесите муки. Он бросил ее в котел и сказал: — Разливай людям, чтобы они ели. И в котле не осталось ничего вредного.

42 Из Баал-Шалиши пришел некий человек, который принес Божьему человеку двадцать ячменных хлебов, испеченных из зерна первого урожая, и колосья с молодым зерном. — Отдай людям, пусть едят, — сказал Елисей.

43 — Как же я накормлю этим сто человек? — спросил слуга. Но Елисей ответил: — Отдай людям, пусть едят. Ведь так говорит Господь: «Они наедятся, и еще останется».

44 Тогда он раздал им, и они ели, и еще осталось, по слову Господа.

2-а царiв

Розділ 4

1 А одна з жінок пророчих синів кли́кала до Єлисей, говорячи: „Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позича́льник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів“.

2 І сказав до неї Єлисей: „Що́ я зроблю тобі? Розкажи мені, що́ є в тебе в домі“. А та відказала: „Нічого нема в домі твоєї невільниці, — є тільки горня́ оливи“.

3 А він сказав: „Іди, позич собі настороні́ по́суд від усіх сусі́док твоїх, по́суд порожній. Не бери мало!

4 І вві́йдеш, і замкне́ш двері за собою та за синами своїми, і поналива́єш у всі ті посу́дини, а повні повідставля́й“.

5 І пішла вона від нього, і замкну́ла двері за собою та за синами своїми. Вони подава́ли їй по́суд, а вона налива́ла.

6 І сталося, коли понапо́внювано по́суд, то сказала вона до сина свого: „Подай мені ще по́суду!“ А він відказав їй: „Нема вже по́суду“. І спини́лася олива.

7 І вона прийшла, і доне́сла Божому чоловікові. І він сказав: „Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позича́льникові. А ти та сини́ твої будете жити на позоста́ле“.

8 І сталося певного дня, і прийшов Єлисе́й до Шуна́му, а там була багата жінка, — і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів прихо́див він, захо́див туди їсти хліб.

9 І сказала вона до чоловіка свого: „Ось я познала, що Божий чоловік, який за́вжди прихо́дить до нас, він святий.

10 Зробім же малу муровану го́рницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця́, і свічника́. І коли він прихо́дитиме до нас, то захо́дитиме туди“.

11 Одно́го ра́зу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.

12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: „Поклич оцю шунамі́тянку!“ І той покли́кав її, і вона стала перед ним.

13 І сказав він до нього: „Скажи їй: Ось ти старанно піклува́лася про всі наші потреби. Що́ зробити тобі за це! Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?“ А вона відказала: „Ні,— я сиджу́ серед народу свого!“

14 І сказав він: „Що́ ж зробити їй?“ А Ґехазі відказав: „Та вона не має сина, а чоловік її стари́й“.

15 А він сказав: „Поклич її“. І він покликав її, і вона стала при вході.

16 І він сказав: „На цей озна́чений час, коли саме цей час ве́рнеться, ти обійма́тимеш сина!“ А вона відказала: „Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!“

17 Та зачала́ та жінка, і породи́ла сина на той озна́чений час, того саме ча́су, про який говорив до неї Єлисей.

18 І росло те дитя. А одно́го ра́зу вийшло воно до свого́ ба́тька до женці́в.

19 І сказало воно до свого батька: „Голова моя, голова моя!“ А той сказав слузі: „Занеси́ його до його матері!“

20 І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полу́дня, та й померло...

21 І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкну́ла за ним двері та й вийшла.

22 І покликала вона свого чоловіка та й сказала: „Пришли мені одно́го із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся“.

23 А він сказав: „Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота“. А вона відказала: „Добре!“

24 І осідла́ла вона ослицю, і сказала до свого слуги: „Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу́ тобі“.

25 І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Карме́л. І сталося, як Божий чоловік побачив її зда́лека, то сказав до слуги свого Ґехазі: „Ось та шунамі́тянка!

26 Побіжи ж назу́стріч їй та й скажи їй: Чи все гара́зд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?“ А та відказала: „Усе гаразді“

27 І прийшла вона до Божого чоловіка на го́ру, і сильно схопи́ла за но́ги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхну́ти її, та Божий чоловік сказав: „Позостав її, бо затурбо́вана душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені“.

28 А вона сказала: „Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впрова́джуй мене в обма́ну?“

29 І він сказав до Ґехазі: „Опережи сте́гна свої, і візьми мою па́лицю в руку свою та й іди. Коли спітка́єш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси́ йому. І покладеш мою палицю на хло́пцеве обличчя“.

30 А мати того хлопця сказала: „Як живий Господь і жива душа твоя, — я не полишу́ тебе!“ І він устав і пішов за нею.

31 А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: „Не збуди́вся той хлопець!“

32 І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!

33 І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома́, та й молився до Господа.

34 І ввійшов він, і ліг на того хло́пця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!...

35 І він зно́ву ходив по дому раз сюди́, а раз туди́. І ввійшов він, і знову схилився над ним, — і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплю́щив той хлопець очі свої.

36 І покликав він Ґехазі та й сказав: „Поклич ту шунамі́тянку!“ І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: „Забери свого сина!“

37 І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклони́лася до землі. І взяла́ вона сина свого та й вийшла...

38 І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю́ був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: „Пристав великого горшка́, і звари їжу для пророчих синів“.

39 І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини́, і знайшов там витку́ рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огіркі́в. І він прийшов, і накриши́в до горшка́ ї́жі, бо вони не знали того́.

40 І поналива́ли вони лю́дям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: „Смерть у горшку, чоловіче Божий!“ І не могли вони їсти...

41 А він сказав: „Дайте муки́!“ І він всипав її до горшка і сказав: „Наливай наро́дові, і нехай їдять!“ І вже не було́ нічого злого в горшку́.

42 І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первопло́ду, — двадцять ячмінних хлібці́в та зе́рна в колоска́х у своїй торбі. І сказав Єлисе́й: „Дай наро́дові, і нехай вони їдять!“

43 А слуга його сказав: „Що оце покладу я перед сотнею чоловіка?“ Та він відказав: „Дай наро́дові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: їжте й позоставте!“

44 І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.

Четвертая книга Царств Глава 4	2-а царiв Розділ 4
1 Жена одного ученика пророков кричала Елисею: — Твой слуга, мой муж, умер, и ты знаешь, что он чтил Господа. А теперь его заимодавец пришел, чтобы забрать обоих моих мальчиков в рабство.	1 А одна з жінок пророчих синів кли́кала до Єлисей, говорячи: „Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позича́льник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів“.
2 Елисей ответил ей: — Как мне помочь тебе? Скажи мне, что у тебя есть дома? — У твоей служанки ничего нет, — сказала она, — лишь горшок масла.	2 І сказав до неї Єлисей: „Що́ я зроблю тобі? Розкажи мені, що́ є в тебе в домі“. А та відказала: „Нічого нема в домі твоєї невільниці, — є тільки горня́ оливи“.
3 Елисей сказал ей: — Ступай и попроси у соседей пустые сосуды, да набери их побольше.	3 А він сказав: „Іди, позич собі настороні́ по́суд від усіх сусі́док твоїх, по́суд порожній. Не бери мало!
4 Потом войди и запри за собой и за сыновьями дверь. Наливай масло в сосуды и, наполнив сосуд, отставляй в сторону.	4 І вві́йдеш, і замкне́ш двері за собою та за синами своїми, і поналива́єш у всі ті посу́дини, а повні повідставля́й“.
5 Она пошла и заперла дверь за собой и сыновьями. Они подносили ей сосуды, а она наливала.	5 І пішла вона від нього, і замкну́ла двері за собою та за синами своїми. Вони подава́ли їй по́суд, а вона налива́ла.
6 Когда все сосуды наполнились, она сказала сыну: — Дай мне еще один. Но он ответил: — Ни одного сосуда больше нет. И масло перестало течь.	6 І сталося, коли понапо́внювано по́суд, то сказала вона до сина свого: „Подай мені ще по́суду!“ А він відказав їй: „Нема вже по́суду“. І спини́лася олива.
7 Она пошла и рассказала Божьему человеку, а он сказал: — Пойди, продай масло и расплатись с долгами, а на то, что останется, ты с сыновьями сможешь жить.	7 І вона прийшла, і доне́сла Божому чоловікові. І він сказав: „Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позича́льникові. А ти та сини́ твої будете жити на позоста́ле“.
8 Однажды Елисей отправился в Шунем. Там жила одна богатая женщина, которая уговорила его остаться поесть. И всякий раз, проходя мимо, он останавливался там поесть.	8 І сталося певного дня, і прийшов Єлисе́й до Шуна́му, а там була багата жінка, — і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів прихо́див він, захо́див туди їсти хліб.
9 Она сказала мужу: — Я знаю, что человек, который часто заходит к нам, — святой Божий человек.	9 І сказала вона до чоловіка свого: „Ось я познала, що Божий чоловік, який за́вжди прихо́дить до нас, він святий.
10 Давай сделаем на крыше маленькую комнату и поставим туда постель, стол, стул и светильник для него. Тогда он сможет останавливаться там всякий раз, когда будет заходить к нам.	10 Зробім же малу муровану го́рницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця́, і свічника́. І коли він прихо́дитиме до нас, то захо́дитиме туди“.
11 Однажды, когда Елисей пришел туда, он поднялся в комнату и лег.	11 Одно́го ра́зу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.
12 Потом сказал своему слуге Гиезию: — Позови эту шунамитянку. Он позвал ее, и она пришла к нему.	12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: „Поклич оцю шунамі́тянку!“ І той покли́кав її, і вона стала перед ним.
13 Елисей сказал ему: — Скажи ей: «Ты так хлопотала ради нас. Что для тебя сделать? Может, замолвить о тебе слово перед царем или начальником войска?» Она ответила: — Я живу среди своего народа.	13 І сказав він до нього: „Скажи їй: Ось ти старанно піклува́лася про всі наші потреби. Що́ зробити тобі за це! Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?“ А вона відказала: „Ні,— я сиджу́ серед народу свого!“
14 — Что же сделать для нее? — спросил Елисей. Гиезий сказал: — Да вот, сына у нее нет, а муж уже стар.	14 І сказав він: „Що́ ж зробити їй?“ А Ґехазі відказав: „Та вона не має сина, а чоловік її стари́й“.
15 Тогда Елисей сказал: — Позови ее. Он позвал ее, и она встала в дверях.	15 А він сказав: „Поклич її“. І він покликав її, і вона стала при вході.
16 — Примерно в это время в следующем году, — сказал Елисей, — ты будешь держать на руках сына. — Нет, мой господин, — возразила она, — не обманывай свою служанку, Божий человек!	16 І він сказав: „На цей озна́чений час, коли саме цей час ве́рнеться, ти обійма́тимеш сина!“ А вона відказала: „Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!“
17 Но вот, эта женщина забеременела, и в следующем году, примерно в это время, родила сына, как и сказал ей Елисей.	17 Та зачала́ та жінка, і породи́ла сина на той озна́чений час, того саме ча́су, про який говорив до неї Єлисей.
18 Ребенок подрос. Однажды он вышел к отцу, который был со жнецами.	18 І росло те дитя. А одно́го ра́зу вийшло воно до свого́ ба́тька до женці́в.
19 — Моя голова! Моя голова! — сказал он отцу. Отец велел слуге: — Отнеси его к матери.	19 І сказало воно до свого батька: „Голова моя, голова моя!“ А той сказав слузі: „Занеси́ його до його матері!“
20 Слуга поднял его и отнес к матери. Ребенок сидел у нее на коленях до полудня, а потом умер.	20 І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полу́дня, та й померло...
21 Она поднялась и положила его на постель Божьего человека, заперла дверь и вышла.	21 І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкну́ла за ним двері та й вийшла.
22 Затем она позвала мужа и сказала: — Прошу, пошли мне одного из слуг и осла, чтобы мне быстро съездить к Божьему человеку и вернуться.	22 І покликала вона свого чоловіка та й сказала: „Пришли мені одно́го із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся“.
23 — Зачем ходить к нему сегодня? — спросил он. — Сегодня же не праздник Новолуния, не суббота. — Все будет хорошо, — ответила она.	23 А він сказав: „Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота“. А вона відказала: „Добре!“
24 Она оседлала осла и сказала слуге: — Веди. Не останавливайся, пока не скажу.	24 І осідла́ла вона ослицю, і сказала до свого слуги: „Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу́ тобі“.
25 Она отправилась в путь и пришла к Божьему человеку на гору Кармил. Увидев ее издалека, Божий человек сказал своему слуге Гиезию: — Смотри! Это шунамитянка!	25 І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Карме́л. І сталося, як Божий чоловік побачив її зда́лека, то сказав до слуги свого Ґехазі: „Ось та шунамі́тянка!
26 Беги ей навстречу и спроси ее: «Здорова ли ты? Здоров ли твой муж? Здоров ли твой ребенок?» — Здоровы, — сказала она.	26 Побіжи ж назу́стріч їй та й скажи їй: Чи все гара́зд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?“ А та відказала: „Усе гаразді“
27 Когда же она пришла к Божьему человеку на гору, она обняла его ноги. Гиезий подошел, чтобы оттолкнуть ее, но Божий человек сказал: — Оставь ее! Она в большом горе, но Господь утаил это от меня и не сказал мне.	27 І прийшла вона до Божого чоловіка на го́ру, і сильно схопи́ла за но́ги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхну́ти її, та Божий чоловік сказав: „Позостав її, бо затурбо́вана душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені“.
28 — Разве я просила тебя о сыне, мой господин? — сказала она. — Разве я не говорила тебе: «Не буди во мне надежду?»	28 А вона сказала: „Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впрова́джуй мене в обма́ну?“
29 Елисей сказал Гиезию: — Заправь полы плаща под пояс, возьми в руку мой посох и беги. Если встретишь кого, не приветствуй, и если кто будет приветствовать тебя, не отвечай. Положи мой посох мальчику на лицо.	29 І він сказав до Ґехазі: „Опережи сте́гна свої, і візьми мою па́лицю в руку свою та й іди. Коли спітка́єш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси́ йому. І покладеш мою палицю на хло́пцеве обличчя“.
30 Но мать ребенка сказала: — Верно, как и то, что жив Господь и жив ты сам, — я не отстану от тебя. Тогда он поднялся и пошел за ней.	30 А мати того хлопця сказала: „Як живий Господь і жива душа твоя, — я не полишу́ тебе!“ І він устав і пішов за нею.
31 Гиезий шел впереди их и положил посох мальчику на лицо, но в ответ не раздалось ни звука. Гиезий вернулся навстречу Елисею и сказал ему: — Мальчик не пробудился.	31 А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: „Не збуди́вся той хлопець!“
32 Когда Елисей пришел в дом, мальчик лежал мертвым на его постели.	32 І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!
33 Он вошел, запер за собой дверь и помолился Господу.	33 І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома́, та й молився до Господа.
34 После этого он поднялся на постель и лег на мальчика — рот ко рту, глаза к глазам, руки к рукам. Когда он простерся над ним, тело мальчика согрелось.	34 І ввійшов він, і ліг на того хло́пця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!...
35 Елисей отвернулся, походил по комнате взад и вперед и, поднявшись на постель, простерся над ним еще раз. Мальчик семь раз чихнул и открыл глаза.	35 І він зно́ву ходив по дому раз сюди́, а раз туди́. І ввійшов він, і знову схилився над ним, — і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплю́щив той хлопець очі свої.
36 Елисей позвал Гиезия и сказал: — Позови шунамитянку. И тот сделал это. Когда она пришла, он сказал: — Возьми своего сына.	36 І покликав він Ґехазі та й сказав: „Поклич ту шунамі́тянку!“ І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: „Забери свого сина!“
37 Она вошла, упала ему в ноги и поклонилась до земли. Затем она взяла сына и вышла.	37 І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклони́лася до землі. І взяла́ вона сина свого та й вийшла...
38 Елисей же вернулся в Гилгал. В той области тогда был голод. Когда ученики пророков встретили его, он сказал слуге: — Поставь большой котел и свари для этих людей похлебки.	38 І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю́ був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: „Пристав великого горшка́, і звари їжу для пророчих синів“.
39 Один из них вышел в поле собирать овощи и нашел дикие огурцы. Он набрал полную одежду диких плодов с него и, когда вернулся, накрошил их в котел с похлебкой, хотя никто не знал, что это такое.	39 І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини́, і знайшов там витку́ рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огіркі́в. І він прийшов, і накриши́в до горшка́ ї́жі, бо вони не знали того́.
40 Похлебку разлили для людей, но начав есть, они закричали: — Божий человек, в котле смерть! — и не стали есть похлебку.	40 І поналива́ли вони лю́дям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: „Смерть у горшку, чоловіче Божий!“ І не могли вони їсти...
41 Елисей сказал: — Принесите муки. Он бросил ее в котел и сказал: — Разливай людям, чтобы они ели. И в котле не осталось ничего вредного.	41 А він сказав: „Дайте муки́!“ І він всипав її до горшка і сказав: „Наливай наро́дові, і нехай їдять!“ І вже не було́ нічого злого в горшку́.
42 Из Баал-Шалиши пришел некий человек, который принес Божьему человеку двадцать ячменных хлебов, испеченных из зерна первого урожая, и колосья с молодым зерном. — Отдай людям, пусть едят, — сказал Елисей.	42 І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первопло́ду, — двадцять ячмінних хлібці́в та зе́рна в колоска́х у своїй торбі. І сказав Єлисе́й: „Дай наро́дові, і нехай вони їдять!“
43 — Как же я накормлю этим сто человек? — спросил слуга. Но Елисей ответил: — Отдай людям, пусть едят. Ведь так говорит Господь: «Они наедятся, и еще останется».	43 А слуга його сказав: „Що оце покладу я перед сотнею чоловіка?“ Та він відказав: „Дай наро́дові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: їжте й позоставте!“
44 Тогда он раздал им, и они ели, и еще осталось, по слову Господа.	44 І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.

Ветхий
завет

Новый
завет

Четвертая книга Царств

Глава 4

2-а царiв

Розділ 4

Четвертая книга Царств

Глава 4

2-а царiв

Розділ 4

Ветхий завет

Новый завет

Четвертая книга Царств

Глава 4

2-а царiв

Розділ 4

Четвертая книга Царств

Глава 4

2-а царiв

Розділ 4

Ветхий
завет

Новый
завет